Гру 11

Правова система України на даному етапі свого розвитку знаходиться в „пошуковому” стані. Знаковою обставиною є віднесення України до переліку держав, які ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та протоколів до неї.

Положення Конвенції це правозастосовний документ щодо захисту прав, свобод людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенція) сьогодні на повних підставах оцінюється як одне з найбільших досягнень Ради Європи.

Актом міжнародного визнання України як демократичної правової держави став вступ нашої країни 9 листопада 1995 року до Ради Європи та ратифікація Верховною Радою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколів до неї.

З часу набрання чинності Конвенцією було прийнято 11 Протоколів, які стали її невід’ємною частиною. Протоколи розширили діапазон гарантованих прав і свобод людини та вдосконалили механізм їх захисту.

Саме завдяки ефективному забезпеченню прав особи, що зокрема передбачає право на індивідуальне звернення за захистом порушених прав, Конвенція стала першим міжнародним правовим документом, спрямованим на захист широкого спектра громадянських та політичних прав.

Права й свободи, передбачені Конвенцією, обіймають найважливіші сторони життя особи і мають громадянську, політичну, економічну та соціальну спрямованість. Головні з них – право на життя, свободу, особисту недоторканність особи, вільне пересування, свободу думки, совісті, релігії, виявлення поглядів, мирних зборів й асоціацій, право на створення сім’ї, повагу до особистого і сімейного життя, право на справедливий судовий розгляд, мирне володіння майном, заборона дискримінації, катувань, рабства та примусової праці, неприпустимість покарання без закону.

Україна зі вступом до Ради Європи 9 листопада 1995 року, ставши повноправним її членом, підписала Конвенцію. З набранням Конвенцією чинності для України, після її ратифікації Верховною Радою 17 липня 1997 року наша держава визнала для себе обов’язковою юрисдикцію Європейського суду. В Україні було запроваджено механізм гармонізації правової системи нашої держави з нормами й стандартами Ради Європи.

Наближення національної системи захисту прав людини до загальноєвропейської практики надало всім, хто перебуває під юрисдикцією України, право на звернення до Європейського суду в разі порушення нашою державою, її органами, посадовими особами норм Конвенції, положення якої визнані обов’язковими на території України. Це право передбачено ст. 55 Конституції нашої держави, яка надає можливість звернення за захистом своїх порушених прав до судових установ міжнародних організацій після використання особою національних засобів захисту.

Конституція України гарантує захист прав та основних свобод громадян у державі та за її межами за будь-яких внутрішньополітичних, соціально-економічних та інших обставин.

На жаль, за останні майже два роки в Україні відбулися події, які істотно та драматично вплинули на забезпечення громадянських прав значної частини населення держави. Внаслідок неприхованої агресії Російської Федерації в березні 2014 року була анексована Автономна Республіка Крим та розв’язано збройний конфлікт у Донецькій та Луганській областях.

Станом на 18 січня 2016 року, за даними Міністерства соціальної політики України, взято на облік 1684815 внутрішньо переміщених осіб, або 1332405 сімей, які внаслідок тимчасової окупації частини території України та проведення антитерористичної операції були вимушені переселитися з Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, а також з Донецької та Луганської областей. За оцінками Дитячого фонду ООН (UNICEF), в Україні приблизно 130 тисяч дітей виїхали в інші регіони України з території проведення антитерористичної операції. За офіційними даними, найбільше внутрішньо переміщених осіб розмістилися в Харківській, Луганській, Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Київській областях та в місті Києві. Таким чином, більше 3 відсотків населення України є внутрішньо переміщеними особами – громадянами України, які вимушені були залишити все і виїхати в різні регіони нашої країни. Вони потребують допомоги – державної і недержавної, допомоги усіх небайдужих до цієї проблеми.

Забезпечення прав та допомога внутрішньо переміщеним особам здійснюються відповідно до законів України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” та “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”. Головна мета цих законів – забезпечення внутрішньо переміщеним особам гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян України, створення належних умов для соціальної адаптації, забезпечення тимчасовим житлом, сприяння у працевлаштуванні, продовження здобуття освіти. Крім того, передбачено  захист таких осіб від дискримінації та примусового повернення, допомогу у добровільному поверненні.

Кабінет Міністрів України затвердив Комплексну державну програму щодо підтримки, соціальної адаптації та реінтеграції громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції в інші регіони України, на період до 2017 року, а міністерства та відомства започаткували низку відомчих заходів, спрямованих на допомогу внутрішньо переміщеним особам.

Указом Президента України затверджено Національну стратегію у сфері прав людини на період до 2020 року, а Кабінет Міністрів України розробив та затвердив План дій з її реалізації. Зазначений План дій є детальним і комплексним документом, у якому визначені конкретні заходи, спрямовані на виконання завдань Національної стратегії у сфері прав людини, строки їх виконання, обсяги і джерела фінансування, відповідальні виконавці та партнери з реалізації заходів, очікувані результати та індикатори їх виконання.

Урядом України утворено Міжвідомчий координаційний штаб з питань, пов’язаних із соціальним забезпеченням громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

У кожній області на базі територіальних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій утворені регіональні штаби, до яких громадяни можуть звернутися за допомогою у переміщенні з районів проведення антитерористичної операції, поселенні та соціальному забезпеченні.

Враховуючи складну соціально-економічну ситуацію, що склалася в Україні, міжнародна спільнота надає значну гуманітарну допомогу для задоволення першочергових потреб внутрішньо переміщених осіб. Однією з провідних організацій системи ООН з надання допомоги внутрішньо переміщеним особам в Україні є Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), яке в рамках спеціальних угод надає допомогу безпосередньо внутрішньо переміщеним особам у Львівській, Київській, Дніпропетровській, Запорізькій та інших областях України.

Події на сході України в 2014 році розширили сферу дії системи соціального захисту. Виникла потреба здійснення соціального захисту військовослужбовців та інших учасників антитерористичної операції. Недостатній рівень соціального захисту військовослужбовців, як свідчить закордонний і вітчизняний досвід, негативно позначається на якісному складі війська, знижує мотивацію, породжує невдоволення тощо. Діагностика державної політики показує, що вона характеризується безсистемністю та фрагментарністю здійснюваних заходів, обмеженістю інструментарію проведення кардинальних змін, неврахуванням об’єктивних чинників тощо. Проаналізувавши сучасний стан вирішення проблем забезпечення соціального захисту учасників АТО. Можна визначити основні напрями соціального захисту цієї категорії осіб: створення єдиного реєстру учасників АТО, що дозволить забезпечити їм та їхнім сім’ям належний рівень соціального захисту та гарантій; побудова ефективної моделі грошового забезпечення військовослужбовців; створення дієвого механізму забезпечення житлом військовослужбовців та їхніх сімей; підвищення ефективності існуючої системи пільг та компенсацій для учасників АТО і членів їхніх сімей; удосконалення механізму вирішення соціальних проблем в умовах військового навчання, несення бойової та допоміжної служби; створення системи психологічної та фізіологічної реабілітації; забезпечення санаторно-курортним лікуванням.

 

Юрисконсульт НМЦ ЦЗ та БЖД

Чернівецької області Дємічева Н.М.

Гру 05

Загальновідомо, що безпека – це не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, вміння адекватно поводитися у різних ситуаціях. Адже опинитися в екстремальній ситуації дитина може зовсім несподівано, коли дорослого, який захистив би її, немає поруч. «Дати нові знання підростаючому поколінню та поглибити вже існуючі» – під таким гаслом з 27 листопада по 01 грудня 2017 року у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах Буковині пройшов Тиждень знань з основ безпеки життєдіяльності (надалі – Тиждень).

До участі у Тижні долучилися викладачі, методисти, майстри виробничого навчання Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Чернівецької області (надалі – Центр), для чого обласним методичним кабінетом Центру був підготовлений комплект тематичних виступів, дидактичних та роздаткових матеріалів, розрахований на різні вікові категорії дітей.

Жваво та змістовно проходили виховні заходи у дошкільних навчальних закладах ДНЗ №№ 3,5,25.32,33,40,43,49 міста Чернівці, де разом із дорослими дітлахи приймали активну участь у відгадуванні загадок з правил пожежної безпеки, дидактичних вправах на знання правил поведінки у побуті, на вулицях та водоймах взимку, а також демонстрували свої вміння викликати машини екстрених служб. Аналогічні заходи були проведені у гімназії № 7, ліцеї № 1, НВК «Любисток», загальноосвітніх навчальних закладах №№ 6, 19, 24, 33 міста Чернівці, у гімназії та дошкільному закладі міста Новодністровськ.

Під час цих зустрічей вихованці та учні установ освіти відповідали на питання вікторин щодо правил безпеки, яких необхідно дотримуватись під час зимових канікул, вирішували ситуативні завдання, як діяти та куди звертатись по допомогу у разі виникнення небезпечної ситуації, як безпечно зустріти новорічні свята, що необхідно знати про піротехнічні вироби. Для кращого розуміння важливості дотримання правил безпеки педагогічні працівники демонстрували дітям відеоролики та мультфільми.

Як показала практика, використання активних ігрових форм навчання, моделювання небезпечних ситуацій, наближених до реальних, не тільки роблять виховні заходи цікавішими для дітей, але й збагачують їх життєвий досвід, поглиблюють знання, як поводитись в тій чи іншій екстремальній ситуації.

Обласний методичний кабінет Центру

ДНЗ 9 ОсадчукЗНЗ 24 Андрусякimage-0-02-04-78298765193d5b2554b071f7aea8bf6975247cbb9537d8d6e7ca3daf35397cd8-V IMG-35f06de45d2059d97977c0cac92784aa-V